Наша планета розташована досить близько до Сонця, щоб у майбутньому його світлова і теплова активність перетворила Землю на величезну "лазню”.
Поверхня планети відбиває частину теплового випромінювання Сонця, яке, в свою чергу, відбивається атмосферою, що насичена водяною парою. Таким чином, починається циклічний процес, який посилює парниковий ефект.

Колін Гольдблатт і Тайлер Робінсон, співробітники Університету Вікторії у Канаді, створили модель та провели деякі експерименти, згідно з якими планета із земним співвідношенням енергії, що отримується та віддається, може або довгий час зберігати стабільний клімат, або стати епіцентром вражаючою екологічної катастрофи, подібно тій, що, можливо, відбулась на Венері.

Також, за словами вчених, поєднання усіх факторів, сприятливих для розвитку життя, зустрічається вкрай рідко, тому декілька екзопланет, названих астрономами потенційно сприятливими для життя, насправді не можуть стати місцем його виникнення.

Раніше астробіологи та астрономи вважали, що відстань від Землі до Сонця досить велика для того, щоб розвиток Землі призвів до жахливих природних лих. Але згідно з останніми розрахунками, навіть найпессимістичніші прогнози вчених є помилковими — необоротна фаза може початись вже через 0,5-1,1 мільярдів років, а не через 2 мільярди, як вважалося раніше. Цікаво, що викиди вуглекислого газу ніяк не впливатимуть на розвиток так званого "парникового процесу”, оскільки для прискорення його потрібно спалити удесятеро більше палива, ніж міститься у надрах нашої планети.