Відповімо відразу – точна дата цієї події невідома, як невідомо й ім’я першого домашнього собаки, а також ім’я й навіть плем’я людини, чиїм другом вона була. І можна до хрипоти сперечатися, що ж саме слід вважати початком дружби: перший обмін поглядами, перша спільна дія або зникнення страху один перед одним. Точно відомо одне – собака був першою одомашненою твариною.
При одомашнюванні міняється кістяк, зокрема коротшає й товщає морда, закруглюється хвіст. Цей процес відбувається під впливом штучного відбору досить швидко.
Самі прадавні собачі кістки (з відомих на сьогоднішній день) знайшли на поселеннях віком 30-17 тисяч років до н.е. у торфовищах на території Швейцарії й Франції. Цей собака зовні ще нагадував вовка, але морда вже була вкороченою. Генетики затверджують, що перші ознаки одомашнювання, що відрізняють вовка від собаки, це зміни в хромосомах. По кількості таких змін можна визначити час цього процесу.
Правда, точка відліку тут сильно коливається – від 100 до 40 тисяч років тому. Археологи судять про одомашнювання по похованнях тварин: перші собачі могили датуються віком 19-15 тисяч років до н.е. И тільки починаючи із бронзового століття, тобто п’ять тисячоріч назад, з’являються п’ять основних типів "чотириногих друзів”: вовкоподібні, мастифи, пастушачі, хортиці й пойнтери. Немає єдиної думки й про те, хто ж був предком собаки. Карл Линней уважав, що це зниклий нині вид. Адже в багатьох домашніх рослин і тварин дикі "прабатьки” або невідомі, або перевелися порівняно недавно: так, зникли предки домашніх корів – тури й коней – тарпани. А Чарлз Дарвін відзначав, що вся різноманітність собак (більш 400 порід) виникла в результаті штучного відбору від одного предка – вовка. Відомий же дослідник поведінки тварин Конрад Лоренс,опираючись на свої спостереження, припускав, що деякі собаки відбулися від вовка, а інші – від шакала.