Як показує практика, процедура розлучення може бути простою тільки в тих випадках, коли він оформляється за взаємною згодою подружжя і у них при цьому немає неповнолітніх дітей. У всіх інших випадках відбувається розірвання шлюбу в судовому порядку і може сильно затягнутися, якщо подружжя при цьому ділять дітей і майно, пише zagorodna.com.
Основоположні принципи процесу поділу майна прописані в Сімейному кодексі:

розділ спільно нажитого подружжям майна може проводитися шляхом складання угоди, в якому буде вказано як саме цей розділ буде проходити;

розділ майна може проходити у вигляді судового розгляду з винесенням судового рішення.

Перший варіант поділу майна, що за допомогою складання угоди між подружжям, в юридичному плані найбільш простий, і якщо обоє досягають угоди, то поділ можна здійснити в максимально короткі терміни. Угода складається у письмовому вигляді, в ньому чітко прописуються частки майна, які будуть відходити після розлучення кожному з подружжя. Документ необхідно нотаріально завірити.

Читайте також: раздел имущества супругов украина.

А от у випадку, коли подібного угоди між подружжям досягти неможливо, слід подавати позовну заяву в суд. При цьому першою інстанцією у вирішенні питання розподілу майна будуть світові суди.

Найбільш серйозні спори, як правило, виникають при розділі між подружжям житлового майна — квартири або будинку.

При поділі жилого майна суд завжди спирається на принцип рівності, коли все спільно нажите в шлюбі майно ділиться навпіл між подружжям, і при цьому суду належить визначити, що саме майна подружжя спільно нажите.

В якості прикладу можна розглянути наступну ситуацію:

Дружина звертається до суду з позовом на розділ спільно нажитого майна і просить визнати за нею право власності на половину однієї квартири і половину другої. В якості обґрунтування своїх вимог дружина зазначила, що зазначене майно було придбано спільно з чоловіком в період шлюбу і тому підлягає розподілу. Світовий суддя при цьому відмовляє в задоволенні позовних вимог, а апеляційна інстанція частково змінює рішення світового судді, але його рішення про відмову в розділі порівну двох квартир залишає без зміни.

Суд наглядової інстанції у даній ситуації вказав, що навіть якщо квартири і були придбані подружжям у період шлюбу, це ще не означає, що на це житлове майно буде поширюватися режим спільної власності. В даному випадку було встановлено, що обидві квартири були куплені на кошти, виручені чоловіком від продажу майна, яке належало йому до шлюбу. Таким чином, судові інстанції дійшли висновку про те, що квартири не можна вважати спільним майном подружжя та розділом вони не підлягають, відповідно до Постанови Президії Київського міського суду.

Даний приклад показує, що судом визнається як спільно нажите далеко не все майно подружжя, і в разі розлучення розділити порівну все не вийде. У першу чергу це стосується майна, що належало одному з подружжя до шлюбу або придбаного на кошти від його продажу. Далі, до спільно нажитого подружжям майна не відноситься те, що було отримано у порядку спадкування або згідно з інших безоплатним операцій.

Не варто забувати, що при визначенні спільно нажитого майна суду буде потрібно документальне підтвердження способу і моменту його придбання. Якщо потрібно, можна просити суд про забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно до кінця судового розгляду. Таке клопотання можна подати безпосередньо в позовній заяві, або окремо від нього.

Як було зазначено вище, при розподілі житлової площі між подружжям суд традиційно спирається на принцип рівності часток у спільній власності, який відповідає загальним положенням про рівноправність подружжя у шлюбі. А з цього випливає, що при розділі майна подружжя для визначення їх часток заробітної плати або інших доходів кожного з них не має значення. Винятки є лише у випадку, коли інші варіанти передбачені шлюбним договором між подружжям, або розділ майна не заснований на тім обставині коли один з подружжя в період шлюбу займався веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного доходу — подібний праця є підставою права подружжя на частку у спільному майні.

При розділі житлоплощі частки, належні подружжю, можуть визначатися в ідеальному і натуральному виразах: спочатку визначається частка у праві власності на спільне майно (як правило, половина), а потім у відповідності з його часткою за кожним з подружжя закріплюється певне майно.

У деяких випадках суд відступає від принципу рівності часток:

враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, залишених жити з одним з подружжя, а також у разі непрацездатності суд може збільшити частку чоловіка;

зменшення частки може бути визнано судом у разі, коли один з подружжя не отримує доходів з неповажної причини, або розпоряджається майном нераціонально.

Відступ від принципу рівності часток має бути обґрунтоване судом і вмотивовано у судовому рішенні, інакше подібне рішення може підлягати скасуванню або відхиленню на вимогу одного з подружжя.

Якщо квартира, що знаходиться в спільному майні подружжя кооперативна, то при її поділ у разі розлучення суд буде приймати до уваги періоди виплат паєнагромаджень з моменту реєстрації шлюбу і до його розірвання, а також сам момент виникнення прав власності, який обумовлювався пайовим внеском у повному обсязі. Розділу в даному випадку не підлягає частка в паєнагромадженні, а права власності на частку в нерухомості.

А ось якщо ваша квартира приватизована, то з досвіду багатьох юристів, це житло може стати яблуком розбрату при розділі, так як один із подружжя, не будучи власником приватизованого житла, звертається до суду з проханням про його розподіл на лише на підставі того, що прописаний в ній. І ця ситуація, незважаючи на бажання чоловіка визнати за ним право отримати частину квартири, прописана в Житловому кодексі, який свідчить, що право користуватися житловим приміщенням у разі розірвання шлюбу з його власником за колишнім членом сім'ї не зберігається. Воно лише може бути збережено на певний термін, якщо суд постановить. Подібні прецеденти мають місце бути в тих випадках, коли у одного з подружжя, немає підстав придбати або здійснити право користування іншим жилим приміщенням або його майнове становище, або інші обставини не дозволяють йому забезпечити себе іншим житлом. При цьому потрібно додати, що на вимогу одного з подружжя суд може зобов'язати власника квартири забезпечити житлом його й інших членів родини, якщо власник виконує в їх користь аліментні зобов'язання.

І, нарешті, яким чином буде розділена між колишнім подружжям квартира, придбана з використанням іпотеки? Згідно із законом, квартира, придбана з залученням іпотечного кредиту в період шлюбу, буде прирівняна до спільно нажитого майна подружжя. В даному випадку ролі не грає те, на кого оформлений іпотечний договір суд розділить квартиру в рівних частках і зобов'яже кожного з подружжя виплатити свою частку боргу. Якщо ж один з подружжя відмовиться вносити свою частку коштів по кредиту, другий має право звернутися до суду з проханням відсудити компенсацію за витрати, що виникли із-за цієї відмови. Також колишній чоловік в цьому випадку може вимагати поділу квартири, що знаходиться в іпотеці, відповідно до внесених кожним з подружжя засобів.

У висновку відзначимо, що до вимог про поділ майна, нажитого подружжям у період шлюбу, при розлученні застосовується трирічний строк позовної давності, при цьому термін починають відраховувати не з моменту розірвання шлюбу, а з того дня, коли один із подружжя дізнається про порушення свого права на спільне майно.