Небезпека сепаратизму у нас зазвичай пов'язується з нацменовскими автономіями, багато з яких (наприклад, Татарстан) де факто перестали бути автономіями і більше нагадують суверенні держави. І мало хто замислюється над тим, що територіальна цілісність Росії може опинитися перед набагато більш серйозною загрозою - завдяки діяльності російських регіональних еліт. Не будемо забувати того, що у свій час розпад Союзу став можливий лише через сепаратизму РРФСР. У той же час деякі "націонали", такі як Назарбаєв, категорично заперечували проти демонтажу СРСР.

Мої побоювання далеко небезпідставні. Факти прояви російського сепаратизму в наявності. І вони мали місце протягом всієї історії "демократичної Росії". Відразу згадується проект Росселя про створення Уральської республіки. Свіжа пам'ять про те, як деякі жителі Івангорода збирали підписи за приєднання до Естонії. Не забути і про таких же діях тих жителів Курив, які мріяли про входження до складу Країни висхідного сонця.

У Калінінграді діє Балтійська республіканська партія, яка виступає за відділення від РФ.

До речі, в самій області дуже сильні сепаратистські настрої. Тут, правда, не ведеться серйозних розмов про вихід зі складу РФ. Мова йде поки що про якесь економічному і культурному відокремленні від інших регіонів країни, створення особливих зон, чиї цивілізаційні ознаки ближче до західноєвропейських. Але в тому то й справа, що сепаратизм зовсім не обов'язково повинен вимагати відокремлення регіону. Політологи виділяють три види сепаратизму.

Читайте також, скільки коштує «відмазатися» від сепаратизму: евгений казьмин.

Перший, дійсно, відсікає від певної країни цілі території. Другий, іменований ирредентизмом, прагне зібрати воєдино розрізнені місцевості, населені представниками однієї етнічної групи. І, нарешті, третій вид - "робінзонада". Вона передбачає створення абсолютно особливого порядку на території певного регіону. "Робінзони" хочуть зробити його якимось островом, жителі якого ізольовані, більшою чи меншою мірою, від своїх співгромадян. А така ось "робінзонада", яка загрожує сепаратизмом першого типу, у нас є скрізь, просто вона виявляється з різною силою. Адже Не секрет, що практично будь-яка область являє собою щось на зразок феодальної роздробленості, де панує місцевий князьок. Контроль над ним, звичайно ж, є, але він мінімальний. За лояльність по відношенню до Центру, за відмову від заколоту, "князькам" дозволяється колобродити у власних межах і набивати кубушку щільніше. Але такий стан не може тривати довго. Уділи повинні або стати повноцінною частиною повноцінної держави, або підняти заколот з метою розширити свої привілеї. І у мене є побоювання, що такий заколот все-таки буде піднято, причому не останню роль у ньому зіграють російські регіони.

Нещодавно прогриміло на всю Росію 300-річчя Санкт-Петербурга змусило мене замислитися над проблемою, яка багатьом здасться надуманою. Пітер - друга столиця, і це створює деяку пікантність. Мимоволі виникає питання - а чи не захоче він знову стати столицею першої? І якщо захоче, то якою ціною? Не стане нею розпад Росії?

Не поспішайте звинувачувати мене в конспірологічних фантазерстве. Он, наприклад, Збігнєв Бжезинський - дядечку дуже сурьезный - відводить Йому роль столиці якогось окремого держави - тієї частини держави нинішнього, яку він пропонує "цивілізувати" і впустити в західне співтовариство.

Звичайно, зараз дуже мало думають серйозно про можливість виходу зі складу РФ. Але це зараз... А якщо завтра в країні виникне потужний системний криза, і Федерація затріщить по швах? Якщо сер'йозні західні дядечки і справді захочуть реалізувати план Бжезінського? Великі гроші, в поєднанні з демагогією політиків, можуть творити дуже дивні речі.